Мирний атом
Якби я поїхала на Шипіт, то замість штандарту узяла б свою майку лілового кольору, яка отримала від суспільства симпатії та назву "Мирний атом". Вона б майоріла на вітру та задавала потрібний настрій. Майка така стара, що мені вже соромно її вдягати. Літня фотохроніка минулих років, особливо рубрика "Мій засохлий сад", демонтсрує її у великому обсязі. Фотокору вже набридло мене знімати, бо роками не відбувається ніяких змін. Насправді, фотокор остаточно зкурвився, і ми з вами не побачимо нічого ніколи ніде. До майки додаються шорти, які ніколаївська тьотка незмінно називає трусами. Лише у хвилину роздратування вона раз на них сказала: "Не витирай руки об сраку! Тобі, що, рушників замало?!" У восьмидесятирічному віці в неї, передвачувано, свої уявлення про світ.
А сьогодни від майки сталася фігня. Я так старанно здобувала нормальний колір без зайвих лямочок, а зараз маю ошалілий загар "Могутні плечі кріпака". Це досить дивно, тому що зазвичай я не підсмажуюсь на сонячному багатті. Мені здавалося, що інкубаційний період вже позаду, через що я не так пильно слідкувала за зовнішним станом скафандру. Скоріш за все буду відкидати шкіру. Дуже прикро, але принаймні тепер ми маємо ще тридцять квадратів газону та стратегічно важливий кущ кампсису у новому місці. Господи, скількі разів я наказувала собі не вбиватися! Але вбитися так просто.
А сьогодни від майки сталася фігня. Я так старанно здобувала нормальний колір без зайвих лямочок, а зараз маю ошалілий загар "Могутні плечі кріпака". Це досить дивно, тому що зазвичай я не підсмажуюсь на сонячному багатті. Мені здавалося, що інкубаційний період вже позаду, через що я не так пильно слідкувала за зовнішним станом скафандру. Скоріш за все буду відкидати шкіру. Дуже прикро, але принаймні тепер ми маємо ще тридцять квадратів газону та стратегічно важливий кущ кампсису у новому місці. Господи, скількі разів я наказувала собі не вбиватися! Але вбитися так просто.